Кто мне поможет устоять?
Откуда должен помощь ждать?
Кому звонить, куда идти,
Знаю, поможешь только Ты.
Ведь Ты сказал-в посте, в молитве,
Все небеса для нас открыты.
Я пред Тобою на коленях,
Тяжелым грузом давит бремя,
Что нет работы, нет успеха,
Я уповал на человека.
Часто неверно поступал,
Слово Твое не выполнял.
Быть может, где-то был жесток,
О, да поможет мне мой Бог,
Чтоб я не только понимал,
Но Твое слово выполнял.
Ты верный, любящий,прекрасный
И в непогоду свет Твой ясный
Проникнит в уголки души…
-Иди и больше не греши,
Ходи под солнцеми благодати
И будет для Меня приятна
Твоя молитва и дела,
В любви мне жизнь твоя нужна.
Трудом не сможешь оправдаться,
Не надо по пескам скитаться-.
Иисус-мой Бог, моя надежда,
Не буду я в словах небрежный.
И моя вера до небес,
Ты для меня Господь воскрес.
Лишь на Тебя я уповаю
Об этом мое сердце знает,
Стремлюсь достигнуть высоты
И стать таким-как хочешь Ты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
